ухитрятися
УХИТРЯ́ТИСЯ (ВХИТРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УХИТРИ́ТИСЯ (ВХИТРИ́ТИСЯ), рю́ся, ри́шся і УХИТРУВА́ТИСЯ (ВХИТРУВА́ТИСЯ), у́юся, у́єшся, док., розм. Бути спроможним робити що-небудь, проявляючи спритність, меткість, хитрощі та ін.
Якось ухитрявся [Хведір] і служити й хазяйнувати (Григ., Вибр., 1959, 261);
Хіба ж отим оберемком соняшничиння натопиш у хаті? І як ті мати вхитряються! (Головко, А. Гармаш, 1971, 275);
Землю піп ухитрявся обробляти й збирати урожай бідняцькими відробітками за хрестини, похорони та вінчання (Козл., Сонце.., 1957, 6);
— Добре, — промовив пан сотник, — так ми до світу геть-геть улаштуємось і вхитримося ще й відпочити (Стар., Облога.., 1961, 32);
— Мені не цікаво, в кого і за яку ціну ви ухитрилися придбати мій кровний виграш (Ле, В снопі.., 1960, 115);
Напередодні 7-го листопада 1917 року Рід ухитрився взяти інтерв’ю у міністрів Тимчасового уряду, а потім разом з революційними солдатами і матросами штурмував Зимовий палац і був присутнім при арешті тих же міністрів (Знання.., 10, 1967, 8).
Словник української мови (СУМ-11)