ухитрятися
УХИТРЯ́ТИСЯ (ВХИТРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УХИТРИ́ТИСЯ (ВХИТРИ́ТИСЯ), рю́ся, ри́шся і УХИТРУВА́ТИСЯ (ВХИТРУВА́ТИСЯ), у́юся, у́єшся, док., розм.
Бути спроможним робити що-небудь, проявляючи спритність, меткість, хитрощі та ін.
Якось ухитрявся [Хведір] і служити й хазяйнувати (Грицько Григоренко);
Хіба ж отим оберемком соняшничиння натопиш у хаті? І як ті мати вхитряються! (А. Головко);
Землю піп ухитрявся обробляти й збирати урожай бідняцькими відробітками за хрестини, похорони та вінчання (П. Козланюк);
– Добре, – промовив пан сотник, – так ми до світу геть-геть улаштуємось і вхитримося ще й відпочити (М. Старицький);
– Мені не цікаво, в кого і за яку ціну ви ухитрилися придбати мій кровний виграш (Іван Ле);
Напередодні 7-го листопада 1917 року Рід ухитрився взяти інтерв'ю у міністрів Тимчасового уряду, а потім разом з революційними солдатами і матросами штурмував Зимовий палац і був присутнім при арешті тих же міністрів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)