учаділий

УЧА́ДІЛИЙ (ВЧА́ДІЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до уча́діти.

Невже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом, яку на руках виносив зомлілу, вчаділу від сірки з овечих фальцфейнівських сараїв? (Гончар, II, 1959, 27);

Накинувся [Яшко] на газети, на журнали.., аж поки бібліотекарка зазначила: — Зараз бібліотека зачиняється. Тоді підвівся, вчаділий, і, хитаючись, вийшов на вулицю (Головко, І, 1957, 168);

*У порівн. Його зарахували студентом.. Кілька днів він ходив мов учаділий від успіху, від щастя (Збан., Сеспель, 1961,161).

Значення в інших словниках

1. учаділий — уча́ділий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. учаділий — УЧА́ДІЛИЙ (ВЧА́ДІЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до уча́діти. Невже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом, яку на руках виносив зомлілу, вчаділу від сірки з овечих фальцфейнівських сараїв? (О. Гончар); Накинувся [Яшко] на газети, на журнали..  Словник української мови у 20 томах
3. учаділий — (вчаділий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до учадіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. учаділий — ОЧМАНІ́ЛИЙ розм. (який під впливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, діяти), ОЧАМРІ́ЛИЙ розм., ОЧМАРІ́ЛИЙ розм., ЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧУМІ́ЛИЙ розм., ЗАЧУ́МЛЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови