учительша

УЧИ́ТЕЛЬША, і, ж., розм.

1. Те саме, що учи́телька.

Доведеться витерпіти від батька який десяток різок чи від учительші знову там десяток-півтора лінійок (Мик., II, 1957, 110).

2. Дружина учителя.

В дверях гостиної [вітальні] з’явилась висока, гарна постать горобцівського вчителя школи, а за ним слідком увійшла його жінка.. Вчительша обернулась до столу і вгляділа коло стола на стільці писаршу (Н.-Лев., IV, 1956, 67);

Панасикова он інакше й не зве себе, тільки учительшею. Сердиться, коли хто інакше до неї звернеться (Збан., Малин. дзвін, 1958, 215).

Значення в інших словниках

1. учительша — учи́тельша іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. учительша — УЧИ́ТЕЛЬША (ВЧИ́ТЕЛЬША), і, ж., розм. 1. Те саме, що учи́телька. Доведеться витерпіти від батька який десяток різок чи від учительші знову там десяток-півтора лінійок (І. Микитенко); – Ей ти, вчительша!.. Горда! Іди сю...  Словник української мови у 20 томах
3. учительша — -і, ж., розм. 1》 Те саме, що учителька. 2》 Дружина учителя.  Великий тлумачний словник сучасної мови