фабрикувати
ФАБРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Виробляти, виготовляти щось фабричним способом.
Фабрикувати сукно.
2. перен. Виробляти, випускати й т. ін. що-небудь (переважно у великій кількості).
— Почав я фабрикувати траскала та скрипучі опуди для відгонення воробців із пшениці, проса та конопель (Фр., II, 1950, 344);
Сто корів одна за одною статечно і поважно виходять на свіже повітря жувати жуйку, сито зітхати, мріяти і фабрикувати молоко (Вол., Місячне срібло, 1961, 286);
// ірон. Виробляти, створювати що-небудь за шаблоном, механічно, здебільшого у великій кількості.
Пише [поет] зразу, швидко, по декілька віршів за один вечір, він їх фабрикує (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 63);
// зневажл. Робити, створювати що-небудь ганебне, підле, брехливе; сприяти формуванню чого-небудь (звичайно негативного).
Вони [куркулі] цькують революціонерів, допомагають переслідувати їх, фабрикують вироки проти революційно настроєних бідняків (Іст. укр. літ., І, 1954, 702);
Фабрикувати наклепи, чутки.
Словник української мови (СУМ-11)