фальшиво
ФАЛЬШИ́ВО. Присл. до фальши́вий 2-5.
— Щоб левів же княжих назад залучить — Він буде фальшиво в болото палить! (Стар., Поет. тв., 1958, 214);
Вуйко Григорій свідчив фальшиво на тата й сидів за те кілька місяців у арешті (Коб., II, 1956, 29);
— Я не знаю, про що ти кажеш? — промовив Тріш фальшиво здивованим голосом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 240);
Вася слухав, як фальшиво й плутано виводила скрипка чіткоритмічну мелодію фокстрота (Собко, Скеля.., 1961, 84).
Словник української мови (СУМ-11)