фант
ФАНТ, а, ч.
1. перев. мн. Гра, учасники якої виконують як штраф які-небудь, звичайно жартівливі, завдання, визначені жеребкуванням.
Стояли [ми] біля входу. Про Жорж Занд розмова долетіла… Ці пройшли — вже друга пара: х-ха, невже у фант не вмієте?.. (Тич., І, 1957, 218);
Юра проходить до парку. Там гімназистки грають в горілки, [горюдуба] фанти, попсований телефон (Смолич, II, 1958, 47).
2. Предмет, який дає учасник гри як штраф для визначення жеребкуванням завдання.
Коли цього разу почали збирати фанти, Бронко вирішив, що тільки-но почнуть грати у «монастир», він шмигне з залу (Вільде, Сестри.., 1958, 234);
// Завдання, яке виконують учасники гри як штраф.
— Наші дами просто при людях обнімаються й цілуються з кавалерами при фантах, в іграшках (Н.-Лев., III, 1956, 140).
Словник української мови (СУМ-11)