Значення в інших словниках
-
фант —
Фант: — застава (дати щось в заставу) [XII] — застава, щось заставити [5;7] — річ, дана в заставу [44-1]
Словник з творів Івана Франка
-
фант —
фант іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
фант —
Фант. 1. Предмет, який віддають у заставу або для розіграшу [На вечерницях “Товариства для жіночого промислу домашного в Городенці“] відбулось льосованє дуже гарних фантів, котре закінчилось повною гумору...
Українська літературна мова на Буковині
-
фант —
ФАНТ, а, ч. 1. перев. мн. Гра, учасники якої виконують як штраф які-небудь, звичайно жартівливі, завдання, визначені жеребкуванням. Стояли [ми] біля входу. Про Жорж Занд розмова долетіла... Ці пройшли – вже друга пара: х-ха, невже у фант не вмієте?.. (П.
Словник української мови у 20 томах
-
фант —
А, ч. Будь-який замінник очікуваного предмета. Мені твої фанти не потрібні — бабки гони!
Словник сучасного українського сленгу
-
фант —
-а, ч. 1》 перев. мн. Гра, учасники якої виконують як штраф які-небудь, звичайно жартівливі, завдання, визначені жеребкуванням. 2》 Предмет, що його дає учасник гри як штраф для визначення жеребкуванням завдання. || Завдання, що його виконують учасники гри як штраф.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
фант —
(польс. fant, від нім. Pfand – застава) гра, в якій жартівливе завдання власникові заставленого предмета визначається жеребом.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
фант —
ФАНТ, а, ч. 1. перев. мн. Гра, учасники якої виконують як штраф які-небудь, звичайно жартівливі, завдання, визначені жеребкуванням. Стояли [ми] біля входу. Про Жорж Занд розмова долетіла… Ці пройшли — вже друга пара: х-ха, невже у фант не вмієте?.. (Тич.
Словник української мови в 11 томах