флояра
ФЛОЯ́РА, ФЛОЄ́РА, и, ж. Басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.
Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (Пісні та романси.., II, 1956, 166);
І наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флояри (Сос., Солов. далі, 1957, 37).
Словник української мови (СУМ-11)