флояра
ФЛОЯ́РА, ФЛОЄ́РА, и, ж.
Басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.
Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (з народної пісні);
Маричка любила, коли він грав на флояру (М. Коцюбинський);
І наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флояри (В. Сосюра);
Не раз він дозволєв [дозволяв] панам варити себе у сировици. То сировица [сировиця] бої [булькотить] доокола него [нього], а він собі сидит у сировици у кип'єчій [окропі] та у флоєру грає... (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)