флояра
ФЛОЯ́РА, ФЛОЄ́РА, и, ж.
Басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.
Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (з народної пісні);
Маричка любила, коли він грав на флояру (М. Коцюбинський);
І наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флояри (В. Сосюра);
Не раз він дозволєв [дозволяв] панам варити себе у сировици. То сировица [сировиця] бої [булькотить] доокола него [нього], а він собі сидит у сировици у кип'єчій [окропі] та у флоєру грає... (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- флояра — Флоя́ра: — вид сопілки [9] Словник з творів Івана Франка
- флояра — флоя́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- флояра — Дудка, сопілка. Словник синонімів Караванського
- флояра — див. горн, трубка, свирель Словник чужослів Павло Штепа
- флояра — = фрила = фрела = флоера = довбушівка флояра, фрила, фрела, флоера, довбушівка і т.д. — українська дерев`яна відкрита поперечна флейта з 6 ігровими отворами, споріднена тилинці, кавалу, флуеру тощо. Словник-довідник музичних термінів
- флояра — флоєра, -и, ж. Басова сопілка-зубівка майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- флояра — СОПІ́ЛКА (народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами), ДУ́ДКА, ДУДА́ рідше, ЖОЛОМІ́ЙКА заст., ПИ́ЩАВКА діал.; ЦІ́ВКА розм., ЦІВНИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
- флояра — Флоя́ра, -ри; -я́ри, -я́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- флояра — ФЛОЯ́РА, ФЛОЄ́РА, и, ж. Басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині. Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (Пісні та романси.., II, 1956, 166); І наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флояри (Сос., Солов. далі, 1957, 37). Словник української мови в 11 томах