флуктуючий

ФЛУКТУ́ЮЧИЙ, ФЛЮКТУ́ЮЧИЙ, а, е, спец. Дієпр. акт. теп. ч. до флуктува́ти, флюктува́ти.

▲ Флукту́юча (флюкту́юча) ува́га, псих. — незосереджена, мінлива увага, яка швидко переходить з об’єкта на об’єкт.

Значення в інших словниках

1. флуктуючий — флукту́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. флуктуючий — ФЛУКТУ́ЮЧИЙ, ФЛЮКТУ́ЮЧИЙ, а, е, спец. Який флуктує, флюктує.  Словник української мови у 20 томах
3. флуктуючий — (флюктуючий), -а, -е. Мінливий, хиткий, швидкоплинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови