1. Словник української мови в 11 томах

флуктуючий

ФЛУКТУ́ЮЧИЙ, ФЛЮКТУ́ЮЧИЙ, а, е, спец. Дієпр. акт. теп. ч. до флуктува́ти, флюктува́ти.

▲ Флукту́юча (флюкту́юча) ува́га, псих. — незосереджена, мінлива увага, яка швидко переходить з об’єкта на об’єкт.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. флуктуючий — флукту́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. флуктуючий — ФЛУКТУ́ЮЧИЙ, ФЛЮКТУ́ЮЧИЙ, а, е, спец. Який флуктує, флюктує. Словник української мови у 20 томах
  3. флуктуючий — (флюктуючий), -а, -е. Мінливий, хиткий, швидкоплинний. Великий тлумачний словник сучасної мови