флуктуючий
флукту́ючий
дієприкметник
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- флуктуючий — ФЛУКТУ́ЮЧИЙ, ФЛЮКТУ́ЮЧИЙ, а, е, спец. Який флуктує, флюктує. Словник української мови у 20 томах
- флуктуючий — (флюктуючий), -а, -е. Мінливий, хиткий, швидкоплинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- флуктуючий — ФЛУКТУ́ЮЧИЙ, ФЛЮКТУ́ЮЧИЙ, а, е, спец. Дієпр. акт. теп. ч. до флуктува́ти, флюктува́ти. ▲ Флукту́юча (флюкту́юча) ува́га, псих. — незосереджена, мінлива увага, яка швидко переходить з об’єкта на об’єкт. Словник української мови в 11 томах