флуктуючий
ФЛУКТУ́ЮЧИЙ, ФЛЮКТУ́ЮЧИЙ, а, е, спец.
Який флуктує, флюктує.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- флуктуючий — флукту́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- флуктуючий — (флюктуючий), -а, -е. Мінливий, хиткий, швидкоплинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- флуктуючий — ФЛУКТУ́ЮЧИЙ, ФЛЮКТУ́ЮЧИЙ, а, е, спец. Дієпр. акт. теп. ч. до флуктува́ти, флюктува́ти. ▲ Флукту́юча (флюкту́юча) ува́га, псих. — незосереджена, мінлива увага, яка швидко переходить з об’єкта на об’єкт. Словник української мови в 11 томах