фортечний
ФОРТЕ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до форте́ця 1.
Далеко, далеко, серед пісків, майоріли фортечні вали (Коз., Зол. грамота, 1939, 12);
Чахкаючі удари мінометів, лункі постріли сорокап’яток губилися в важкому позіханні фортечних гармат-велетнів (Гончар, III, 1959, 415);
Після приєднання Криму до Росії в 1783 році Перекоп як укріплення втрачає своє значення, його фортечні споруди поступово занепадають (Наука.., 11, 1965, 2);
*У порівн. Влаштувалися в маленькій кімнатці — колишній келії чоловічого монастиря, склепистій, з товстенними, ніби фортечними, стінами (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 48).
Словник української мови (СУМ-11)