фракійці
ФРАКІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. фракі́єць, і́йця, ч.; фракі́йка, и, ж.). Група племен, що населяли Фракію.
Походження назви «Кілія» народні перекази пов’язують з Олександром Македонським, який у 334 році до н. е. на ознаменування перемоги над фракійцями збудував на одному з островів дельти Дунаю храм на честь міфологічного еллінського героя Ахілла (Наука.., 10, 1965, 40);
То ж не випадок, мабуть, що найперший літун-крилоробець Був не фракієць, не скіф, а гречисько [грек] з Афін найметкіших? (Зеров, Вибр., 1966, 349).
Словник української мови (СУМ-11)