фракійці
ФРАКІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. фракі́єць, і́йця, ч.; фракі́йка, и, ж.).
Група племен, що населяли Фракію.
Походження назви “Кілія” народні перекази пов'язують з Олександром Македонським, який у 334 році до н. е. на ознаменування перемоги над фракійцями збудував на одному з островів дельти Дунаю храм на честь міфологічного еллінського героя Ахілла (з наук.-попул. літ.);
То ж не випадок, мабуть, що найперший літун-крилоробець Був не фракієць, не скіф, а гречисько [грек] з Афін найметкіших? (М. Зеров);
“Оселедці” носили, крім українців, старовірмени й фракійці (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)