фракійці

Індоєвроп. племена, з II тис. до н.е. населяли територію Фракії, а приблизно з 1200 до н.е. також частину Малої Азії; ф. провадили війни, займалися землеробством, скотарством (особливо конярством); під впливом грец. колоній еллінізувалися, на поч. н.е. — романізувалися; у VI-X ст. змішалися із сучасним населенням Балканського півостр.

Значення в інших словниках

1. фракійці — ФРАКІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. фракі́єць, і́йця, ч.; фракі́йка, и, ж.). Група племен, що населяли Фракію. Походження назви “Кілія” народні перекази пов'язують з Олександром Македонським, який у 334 році до н.  Словник української мови у 20 томах
2. фракійці — -ів, мн. (одн. фракієць, -ійця, ч.; фракійка, -и, ж.). Група племен, що населяли Фракію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фракійці — ФРАКІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. фракі́єць, і́йця, ч.; фракі́йка, и, ж.). Група племен, що населяли Фракію. Походження назви «Кілія» народні перекази пов’язують з Олександром Македонським, який у 334 році до н.  Словник української мови в 11 томах