франтувато
ФРАНТУВА́ТО, присл. Як франт, як властиво франтові.
Дивно й смішно було дивитись на братків Клумаків, коли вони в неділю йшли до церкви. Франтувато зодягнений Гаврило і, ніби лантух, поруч нього Дмитро, що до того ж усе чухався й чухався (Скл., Карпати, II, 1954, 96).
Словник української мови (СУМ-11)