франтуватий

ФРАНТУВА́ТИЙ, а, е.

1. Який полюбляє франтити, який має вигляд франта.

— Стій! — крикнув франтуватий ротмістр з леопардовою шкурою за плечима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 385);

Шеф «організаціон Тодт», франтуватий, уже лисий і золотозубий панок, привіз з собою навіть якусь високу і страшенно худющу фрау (Коз., Гарячі руки, 1960, 99);

// Власт. франту.

Франтуватий вигляд.

2. Те саме, що франтівськи́й.

Якась з артисток натягнула поверх свого пальта франтуватий піджачок Голохвостого (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 99);

Його [Настаса Парамоновича] франтуватий посріблений жмуток вусів химерно, з підсмиком випинався вгору (Баш, Надія, 1960, 59).

Значення в інших словниках

1. франтуватий — франтува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. франтуватий — ФРАНТУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що франтівськи́й. Якась з артисток натягнула поверх свого пальта франтуватий піджачок Голохвостого (Ю. Мартич); – Стій! – крикнув франтуватий ротмістр з леопардовою шкурою за плечима (З.  Словник української мови у 20 томах
3. франтуватий — -а, -е. 1》 Який полюбляє франтити, який має вигляд франта. || Власт. франту. Франтуватий вигляд. 2》 Те саме, що франтівський.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. франтуватий — ФРАНТІВСЬКИ́Й (про одяг, вигляд і т. ін.), ФРАНТУВА́ТИЙ, ФАТІВСЬКИ́Й розм. (властивий фату); СТИЛЯ́ЖНИЙ розм. (такий, який мають, носять стиляги). Заробляють вони, мабуть, непогано, але навряд щоб справляли синові отакі франтівські черевики (О.  Словник синонімів української мови