Словник української мови в 11 томах

фронтон

ФРОНТО́Н, у, ч., архт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом.

Годинник на фронтоні невеличкої станції показував рівно сьому (Коз., Сальвія, 1959, 13);

Ще двоє [теслярів] прикрашали фронтон будинку чудовими візерунками, вирізаними по дереву (Мокр., Острів.., 1961, 70);

Основний прийом влаштування ганку, характерний для більшої частини Української РСР (переважно лісостепової та північної смуг), це відкритий, на легких, іноді різьблених, стовпчиках навіс з фронтоном або без нього (Жилий буд. колгоспника, 1956, 109).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. фронтон — фронто́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. фронтон — у. причілок  Словник синонімів Караванського
  3. фронтон — Причілок, начілок  Словник чужослів Павло Штепа
  4. фронтон — ФРОНТО́Н, у, ч., архт. Верхня бокова частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить трикутну вертикальну площину, обмежену з боків двосхилим дахом і обрамлену біля основи карнизом; причілок.  Словник української мови у 20 томах
  5. фронтон — -у, ч., архіт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що являє собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фронтон — фронто́н [франц. fronton, від лат. frons (frontis) – передня сторона] верхня частина фасаду будинку, портика або колонади у вигляді трикутної площини, обмеженої по боках двома схилами даху, а біля основи – карнизом.  Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фронтон — Трикутне завершення фасаду або ризаліту будинку, порталу, дверей чи вікна (інколи півкругле).  Універсальний словник-енциклопедія
  8. фронтон — Фронто́н, -на; -то́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. фронтон — (фр. < лат. — лоб) Верхня частина фасаду над карнизом споруди, порталу чи завершення віконного наличника, виконана у вигляді невеликої площини, обмеженої карнизами: горизонтальним знизу і одним чи двома замикаючими вгорі.  Архітектура і монументальне мистецтво