фронтон
ФРОНТО́Н, у, ч., архт.
Верхня бокова частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить трикутну вертикальну площину, обмежену з боків двосхилим дахом і обрамлену біля основи карнизом; причілок.
Годинник на фронтоні невеличкої станції показував рівно сьому (В. Козаченко);
Ще двоє [теслярів] прикрашали фронтон будинку чудовими візерунками, вирізаними по дереву (Ю. Мокрієв);
Основний прийом влаштування ґанку – це відкритий на легких, іноді різьблених, стовпчиках авіс із фронтоном або без нього (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)