Значення в інших словниках
-
фронтон —
фронто́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
фронтон —
у. причілок
Словник синонімів Караванського
-
фронтон —
ФРОНТО́Н, у, ч., архт. Верхня бокова частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить трикутну вертикальну площину, обмежену з боків двосхилим дахом і обрамлену біля основи карнизом; причілок.
Словник української мови у 20 томах
-
фронтон —
-у, ч., архіт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що являє собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
фронтон —
фронто́н [франц. fronton, від лат. frons (frontis) – передня сторона] верхня частина фасаду будинку, портика або колонади у вигляді трикутної площини, обмеженої по боках двома схилами даху, а біля основи – карнизом.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
фронтон —
Трикутне завершення фасаду або ризаліту будинку, порталу, дверей чи вікна (інколи півкругле).
Універсальний словник-енциклопедія
-
фронтон —
Фронто́н, -на; -то́ни, -нів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
фронтон —
ФРОНТО́Н, у, ч., архт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом. Годинник на фронтоні невеличкої станції показував рівно сьому (Коз.
Словник української мови в 11 томах
-
фронтон —
(фр. < лат. — лоб) Верхня частина фасаду над карнизом споруди, порталу чи завершення віконного наличника, виконана у вигляді невеликої площини, обмеженої карнизами: горизонтальним знизу і одним чи двома замикаючими вгорі.
Архітектура і монументальне мистецтво