фудульний
ФУДУ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Гордовитий, зарозумілий, пихатий.
— Бідні люди не такі дуже перебірчиві [перебірливі] та фудульні. Хоч новий дім буде трохи недогід-ний, тут тісний, там темний або що, то їм і то буде аж надто добре (Фр., III, 1950, 117);
Іван був хмурний, неввічливий і дуже фудульний (Федьк., Буковина, 1950, 59);
Ото пан був! Фудульний пан.. Нема нині таких. То бувало не приступай! (Вишня, II, 1956, 29).
Словник української мови (СУМ-11)