фуркання

ФУ́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. фу́ркати 3 і звуки, утворювані цією дією.

З писком та фурканням ганялися одна за одною, вертілися так швидко навколо стовбура, що інколи починало здаватися, ніби то й зовсім не білочки, а рудий шарф обвивається навколо сосни (Збан., Курил. о-ви, 1963, 232);

Ліс уже оживав, хоч сонце не розігнало сутіні під деревами. Чулися голоси, фуркання автомобільних моторів (Перв., Дикий мед, 1963, 269).

Значення в інших словниках

1. фуркання — фу́ркання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. фуркання — ФУ́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. фу́ркати 3 і звуки, утворювані цією дією. З писком та фурканням ганялися одна за одною, вертілися так швидко навколо стовбура, що інколи починало здаватися, ніби то й зовсім не білочки...  Словник української мови у 20 томах
3. фуркання — -я, с., розм. Дія за знач. фуркати 3) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фуркання — Фуркання, -ня с. 1) Звукъ, издаваемый фуркалом. Шейк. 2) Отлетъ, полетъ съ шумомъ крыльевъ.  Словник української мови Грінченка