фуркання

ФУ́РКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. фу́ркати 3 і звуки, утворювані цією дією.

З писком та фурканням ганялися одна за одною, вертілися так швидко навколо стовбура, що інколи починало здаватися, ніби то й зовсім не білочки, а рудий шарф обвивається навколо сосни (Ю. Збанацький);

Ліс уже оживав, хоч сонце не розігнало сутіні під деревами. Чулися голоси, фуркання автомобільних моторів (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. фуркання — фу́ркання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. фуркання — -я, с., розм. Дія за знач. фуркати 3) і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фуркання — ФУ́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. фу́ркати 3 і звуки, утворювані цією дією. З писком та фурканням ганялися одна за одною, вертілися так швидко навколо стовбура, що інколи починало здаватися, ніби то й зовсім не білочки...  Словник української мови в 11 томах
4. фуркання — Фуркання, -ня с. 1) Звукъ, издаваемый фуркалом. Шейк. 2) Отлетъ, полетъ съ шумомъ крыльевъ.  Словник української мови Грінченка