фуркати

ФУ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Пролітаючи, утворювати крилами характерні звуки; пурхати (про птахів).

Ластівки протягалися чорною блискавкою й фуркали попри вуха (Л. Мартович);

// Рухаючись, утворювати глухі, уривчасті звуки.

Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм (М. Коцюбинський).

2. Швидко обертати що-небудь, крутити чимось, утворюючи ним своєрідне гудіння.

Марта стояла, наче вкопана, і мовчала, а пальці рухались у неї, начеб сукали безнастанно вовну або фуркали веретеном (О. Кобилянська);

// Швидко обертатися, крутитися, утворюючи своєрідне гудіння (про веретено, прядку тощо).

3. Форкати, пирхати.

Бігла [Катерина], як від пожежі, а баби фуркали услід (Г. Хоткевич);

// Уривчасто, з шумом випускати вихлопні гази, пару і т. ін. (про машину, мотор і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. фуркати — фу́ркати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. фуркати — (- птахів) пурхати, спурхувати; (- веретено) фуркотіти, фуркотати; Р. пирхати, форкати.  Словник синонімів Караванського
3. фуркати — див. пурхати  Словник синонімів Вусика
4. фуркати — Хуркати, хуркнути, хурконути, вихуркувати, вихуркнути, повихуркувати, захуркувати, захуркати, похуркувати, похуркнути, схуркувати, схуркнути, хуркотіти, захуркочувати, захуркотіти, похуркочувати, похуркотіти, прохуркочувати, прохуркотіти, схуркочувати, схуркотіти  Словник чужослів Павло Штепа
5. фуркати — фу́ркати пурхати (ст): Щось легке і радісне, хоч яке роблене, Господи, хоч і яке кошмарне, вмить фуркнуло по кімнаті: нарешті прийшло порозуміння між мамою і донькою (Вільде)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. фуркати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Пролітати, утворюючи крилами характерні звуки; пурхати (про птахів). || Рухаючись, утворювати глухі, уривчасті звуки. 2》 Швидко обертати що-небудь, крутити чимось, утворюючи ним своєрідне гудіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. фуркати — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови
8. фуркати — ФУ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Пролітати, утворюючи крилами характерні звуки; пурхати (про птахів). Ластівки протягалися чорною блискавкою й фуркали попри вуха (Март., Тв., 1954, 113); // Рухаючись, утворювати глухі, уривчасті звуки.  Словник української мови в 11 томах
9. фуркати — Фуркати, -каю, -єш гл. 1) Трещать фуркалом. Шейк. 2) Отлетать съ шумомъ крыльевъ. Желех.  Словник української мови Грінченка