Словник чужослів Павло Штепа

фуркати

Хуркати, хуркнути, хурконути, вихуркувати, вихуркнути, повихуркувати, захуркувати, захуркати, похуркувати, похуркнути, схуркувати, схуркнути, хуркотіти, захуркочувати, захуркотіти, похуркочувати, похуркотіти, прохуркочувати, прохуркотіти, схуркочувати, схуркотіти

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. фуркати — фу́ркати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. фуркати — (- птахів) пурхати, спурхувати; (- веретено) фуркотіти, фуркотати; Р. пирхати, форкати.  Словник синонімів Караванського
  3. фуркати — див. пурхати  Словник синонімів Вусика
  4. фуркати — ФУ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Пролітаючи, утворювати крилами характерні звуки; пурхати (про птахів). Ластівки протягалися чорною блискавкою й фуркали попри вуха (Л. Мартович); // Рухаючись, утворювати глухі, уривчасті звуки.  Словник української мови у 20 томах
  5. фуркати — фу́ркати пурхати (ст): Щось легке і радісне, хоч яке роблене, Господи, хоч і яке кошмарне, вмить фуркнуло по кімнаті: нарешті прийшло порозуміння між мамою і донькою (Вільде)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. фуркати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Пролітати, утворюючи крилами характерні звуки; пурхати (про птахів). || Рухаючись, утворювати глухі, уривчасті звуки. 2》 Швидко обертати що-небудь, крутити чимось, утворюючи ним своєрідне гудіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. фуркати — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови
  8. фуркати — ФУ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Пролітати, утворюючи крилами характерні звуки; пурхати (про птахів). Ластівки протягалися чорною блискавкою й фуркали попри вуха (Март., Тв., 1954, 113); // Рухаючись, утворювати глухі, уривчасті звуки.  Словник української мови в 11 томах
  9. фуркати — Фуркати, -каю, -єш гл. 1) Трещать фуркалом. Шейк. 2) Отлетать съ шумомъ крыльевъ. Желех.  Словник української мови Грінченка