футляр

ФУТЛЯ́Р, а, ч.

1. Коробка, ящик або чохол, куди кладуть певну річ для зберігання, захисту її від пошкодження, запилення тощо.

Кукса розстебнув шинель й вийняв фотоапарат, що висів через плече в новому шкіряному футлярі (Кучер, Трудна любов, 1960, 373);

Скрипка лежала на столі в простому чорному футлярі (Собко, Скеля.., 1961, 106);

Дівчина метнулась до туалетного столика — там лежав футляр з окулярами (Шовк., Інженери, 1956, 345).

2. техн. Оболонка, накриття і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їх частин; кожух.

Пічний футляр.

Значення в інших словниках

1. футляр — футля́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. футляр — (скрипки) коробка, скринька, (шаблі) піхви; (мотора) Т. кожух.  Словник синонімів Караванського
3. футляр — [фут'л’ар] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
4. футляр — Шабатурка, покривець, сагайдак, див. футерал, чохол  Словник чужослів Павло Штепа
5. футляр — ФУТЛЯ́Р, а, ч. 1. Коробка, скринька або чохол, куди кладуть певну річ для зберігання, захисту її від пошкодження, запилення тощо; пудло. Кукса розстебнув шинель й вийняв фотоапарат, що висів через плече в новому шкіряному футлярі (В.  Словник української мови у 20 томах
6. футляр — -а, ч. 1》 Коробка, ящик або чохол, куди кладуть якусь річ для зберігання, захисту її від пошкодження, запилення тощо. 2》 тех. Оболонка, накриття і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їхніх частин; кожух. Пічний футляр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. футляр — ФУТЛЯ́Р, ПУ́ДЛО діал. Він зняв сап'яновий футляр, розкрив його і обережно й любовно вийняв із нього скрипку (Ю. Смолич); Не мав, неборак, пудла, то возив її (скрипку) в хустині (А. Свидницький).  Словник синонімів української мови
8. футляр — Футля́р, -ля́ра, -рові; -ля́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)