фікус
ФІ́КУС, а, ч. Вічнозелена тропічна рослина родини шовковицевих.
Особливо багату рослинність мають вологі тропічні ліси, в яких переважають велетенські вічнозелені дерева (до 80 м заввишки) — фікуси, макаранги та ін. (Посібник з зоогеогр., 1956, 52);
//Декоративна кімнатна рослина з широким овальним листям, що належить до цієї родини.
На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (Н.-Лев., IV, 1956, 280);
Дрімають в зільниках на балконі невільники з далекої чужини — засмучені фікуси й пальми (Вас., І, 1959, 338);
Фікус рідко сам створює красиву кущову крону. Треба допомогти йому в цьому (Веч. Київ, 6.II 1969, 4).
Словник української мови (СУМ-11)