хабарик

ХАБА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хаба́р.

Ховрах допитує куму. А та йому: —..На мене хтось-то набрехав (Бодай би той добра, не знав!), Що я хабарики лупила… (Гл., Вибр., 1957, 36).

Значення в інших словниках

1. хабарик — хаба́рик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хабарик — ХАБА́РИК, а, ч. Зменш. до хаба́р. Ховрах допитує куму. А та йому: -.. На мене хтось-то набрехав (Бодай би той добра, не знав!), Що я хабарики лупила... (Л. Глібов).  Словник української мови у 20 томах
3. хабарик — (-а) ч.; крим. Недопалок. БСРЖ, 637; СЖЗ, 107; ЯБМ, 2, 480.  Словник жарґонної лексики української мови
4. хабарик — -а, ч. Зменш.-пестл. до хабар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хабарик — Хабарик, -ка м. ум. отъ хабарь.  Словник української мови Грінченка