хавчати

ХАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Видавати хрипкі звуки; хрипіти.

Зачав мій Шпак пісні виводить,— Та ні — зовсім не те виходить: Хоч вельми-дуже запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Гл., Вибр., 1957, 73).

Значення в інших словниках

1. хавчати — хавча́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хавчати — ХАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Видавати хрипкі звуки; хрипіти. Зачав мій Шпак пісні виводить, – Та ні – зовсім не те виходить: Хоч вельми-дуже запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Л. Глібов).  Словник української мови у 20 томах
3. хавчати — -чу, -чиш, недок., розм. Видавати хрипкі звуки; хрипіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хавчати — ХРИПІ́ТИ (видавати горлом хрипкі звуки; говорити хрипко), ХАРЧА́ТИ розм., ХАВЧА́ТИ розм., РИПІ́ТИ розм. Цигуля з Юхимом .. витягли Невкипілого. Він бився в руках і не міг крикнути, лише хрипів, зціпивши зуби (А. Головко); — Це ти, Шовкун?...  Словник синонімів української мови
5. хавчати — Хавча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хавчати — Хавчати, -чу, -чиш гл. Хрипѣть слабо. Хоч вельми дуже запищить, хоч не до прикладу хавчить, або нявчить, мов по котячі. Гліб.  Словник української мови Грінченка