халатик
ХАЛА́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хала́т.
Венера без спідниці, боса, В халатику, простоволоса, К Вулкану підтюпцем ішла (Котл., І, 1952, 206);
Дівчина стояла перед ним у синьому домашньому халатику і тапочках на босу ногу (Собко, Звич. життя, 1957, 122);
Дівчата-намотувальниці сиділи за своїми столиками у білосніжних халатиках (Веч. Київ, 14.XII 1966, 2).
Словник української мови (СУМ-11)