хамула
ХАМУ́ЛА¹, и, ж., діал. Поганий суп.
Що ви їсте? Борщ, хамулу.. Що ви п’єте? Просту сивуху (Мак., Вибр., 1956, 229).
ХАМУ́ЛА², и, ч. і ж., заст., розм., лайл. Те саме, що хам і ха́мка.
— Чого ти на мене тикаєш? Я тобі не дам грошей за місяць. Ніяк не привчимо цих хамул, як треба розмовлять з панами (Н.-Лев., II, 1956, 209);
[Шмуль:] Ну, ти, хамула! Чого штовхаєшся? (Вас., III, 1960, 427);
// Вайлувата, незграбна людина.
Словник української мови (СУМ-11)