хамулуватий
ХАМУ́ЛУВАТИЙ, а, е, розм. Неповороткий, незграбний, вайлуватий.
Вони почали зшкрібать луску з риби. Бурлаки ледве совали руками. Кухар і отаман мовчки осміхались; осміхались і проворні забродчики, дивлячись на хамулуватих неповертайлів-хліборобів (Н.-Лев., II, 1956, 222);
— Моя сестра щасливіші з Воздвиженським. Він хоч і хамулуватий, і зателепуватий, але говорючий, веселий (Н.-Лев., І, 1956, 377).
Словник української мови (СУМ-11)