хамулуватий

ХАМУ́ЛУВАТИЙ, а, е, розм.

Неповороткий, незграбний, вайлуватий.

Вони почали зшкрібать луску з риби. Бурлаки ледве совали руками. Кухар і отаман мовчки осміхались; осміхались і проворні забродчики, дивлячись на хамулуватих неповертайлів-хліборобів (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. хамулуватий — хаму́луватий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. хамулуватий — див. вайлуватий; грубий; хам  Словник синонімів Вусика
3. хамулуватий — -а, -е, розм. Неповороткий, незграбний, вайлуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хамулуватий — НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. хамулуватий — Хаму́луватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хамулуватий — ХАМУ́ЛУВАТИЙ, а, е, розм. Неповороткий, незграбний, вайлуватий. Вони почали зшкрібать луску з риби. Бурлаки ледве совали руками. Кухар і отаман мовчки осміхались; осміхались і проворні забродчики, дивлячись на хамулуватих неповертайлів-хліборобів (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. хамулуватий — Хамулуватий, -а, -е Неповоротливый, неуклюжій. Чоловік хамулуватий. Кінь і добрий, та якийсь хамулуватий. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка