ханжити
ХАНЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., розм. Удавати з себе набожного або доброчесного.
Виконуючи своє зобов’язання, забобонний Кузюткін, боячись пекельних мук в загробному житті, для очищення своєї совісті став ханжити, замолюючи гріхи в церкві (Бурл., Напередодні, 1956, 81).
Словник української мови (СУМ-11)