ханжество
ХА́НЖЕСТВО, а, с. Удавана набожність, доброчесність; святенництво, лицемірство.
Поет [І. Франко] гостро картав галицьку реакцію, міщанство, попівське ханжество і лицемірство, провінціальну обмеженість (Іст. укр. літ., І, 1954, 523);
Драматург [В. Немирович-Данченко в п’єсі «Золото»] виступає проти церкви, викриваючи хижацтво, брехливість і ханжество її служителів (Рад. літ-во, 11, 1965, 67).
Словник української мови (СУМ-11)