ханжество

ХА́НЖЕСТВО, а, с.

Удавана набожність, доброчесність; святенництво, лицемірство.

Поет [І. Франко] гостро картав галицьку реакцію, міщанство, попівське ханжество і лицемірство, провінціальну обмеженість (з навч. літ.);

Драматург [В. Немирович-Данченко в п'єсі “Золото”] виступає проти церкви, викриваючи хижацтво, брехливість і ханжество її служителів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. ханжество — ха́нжество іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ханжество — ХА́НЖЕСТВО, а, с. Удавана набожність, доброчесність; святенництво, лицемірство. Поет [І. Франко] гостро картав галицьку реакцію, міщанство, попівське ханжество і лицемірство, провінціальну обмеженість (Іст. укр. літ., І, 1954, 523); Драматург [В.  Словник української мови в 11 томах