ханжество
ХА́НЖЕСТВО, а, с.
Удавана набожність, доброчесність; святенництво, лицемірство.
Поет [І. Франко] гостро картав галицьку реакцію, міщанство, попівське ханжество і лицемірство, провінціальну обмеженість (з навч. літ.);
Драматург [В. Немирович-Данченко в п'єсі “Золото”] виступає проти церкви, викриваючи хижацтво, брехливість і ханжество її служителів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ханжество — ха́нжество іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ханжество — ХА́НЖЕСТВО, а, с. Удавана набожність, доброчесність; святенництво, лицемірство. Поет [І. Франко] гостро картав галицьку реакцію, міщанство, попівське ханжество і лицемірство, провінціальну обмеженість (Іст. укр. літ., І, 1954, 523); Драматург [В. Словник української мови в 11 томах