ханжа
ХАНЖА́¹, і́, ч. і ж.
Людина, яка прикидається набожною або доброчесною; святенник, святенниця.
Журнал [“Харьковский Демокрит”] явно виходив поза межі проголошених правил і на своїх сторінках часто порушував серйозні політичні питання, чим, мабуть, позбавляв спокою пихатого пана, зарозумілого чиновника, ханжу-попа, хабарника, лицеміра (з наук. літ.);
Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов);
Яка дівчина, якщо вона не ханжа змолоду, відмовиться від солодкої втіхи читати й перечитувати палке та поетичне освідчення їй в коханні?! (А. Головко).
ХАНЖА́², і́, ж.
1. заст. Ханшин.
2. розм. Те саме, що самого́н.
Їх було двоє. Під'їхали й спинились біля коня без вершника. Один сказав: – Як він умудривсь! – Менше ханжі нехай п'є! – відповів другий (А. Головко).
Значення в інших словниках
- ханжа — (удавано побожний а. побожна) святенник, святоша, фарисей, р. тартюф. Словник синонімів Полюги
- ханжа — ханжа́ 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота святенник ханжа́ 2 іменник жіночого роду самогонка Орфографічний словник української мови
- ханжа — [ханжа] -ж'і, ор. -жейу Орфоепічний словник української мови
- ханжа — Девотка, божкар, див. святоша, лицемір Словник чужослів Павло Штепа
- ханжа — I -і, ч. і ж. Людина, яка прикидається набожною або доброчесною; святенник, святенниця. II -і, ж. 1》 заст. Ханшин. 2》 розм. Те саме, що самогонка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ханжа — СВЯТЕ́ННИК (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), ХАНЖА́, СВЯТО́ША, ФАРИСЕ́Й, СВЯТЕ́ЦЬ рідше, ТАРТЮ́Ф рідше. — Не говори, братіку, про мої нічні походеньки. А то оці старі панотченьки — святенники великі (П. Словник синонімів української мови
- ханжа — ХАНЖА́¹, і́, ч. і ж. Людина, яка прикидається набожною або доброчесною; святенник, святенниця. Журнал [«Харьковский Демокрит»] явно виходив поза межі проголошених правил і на своїх сторінках часто порушував серйозні політичні питання, чим, мабуть... Словник української мови в 11 томах