1. Словник української мови в 11 томах

ханжество

ХА́НЖЕСТВО, а, с. Удавана набожність, доброчесність; святенництво, лицемірство.

Поет [І. Франко] гостро картав галицьку реакцію, міщанство, попівське ханжество і лицемірство, провінціальну обмеженість (Іст. укр. літ., І, 1954, 523);

Драматург [В. Немирович-Данченко в п’єсі «Золото»] виступає проти церкви, викриваючи хижацтво, брехливість і ханжество її служителів (Рад. літ-во, 11, 1965, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ханжество — ха́нжество іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ханжество — ХА́НЖЕСТВО, а, с. Удавана набожність, доброчесність; святенництво, лицемірство. Поет [І. Франко] гостро картав галицьку реакцію, міщанство, попівське ханжество і лицемірство, провінціальну обмеженість (з навч. літ.); Драматург [В. Словник української мови у 20 томах