хапаний
ХА́ПАНИЙ, а, е, розм.
1. Привласнений таємно; крадений.
[Даша:] Перстень! Та який же хороший! Де ти дістав його? [Xома:] Е, довго розказувать! Носи та мене згадуй! [Даша:] Та ну його! Може, який хапаний… (Мам., Тв., 1962, 388);
// у знач. ім. ха́пане, ного, с. Чужі речі, привласнені таємно.
Лучче [краще] в латанім, ніж в хапанім (Укр.. присл.., 1955, 212).
2. Який робиться наспіх, швидко; поспішний.
— Щось трохи швидко він оце сватається.. Трохи хапане його сватання (Н.-Лев., V, 1966, 299).
Словник української мови (СУМ-11)