харциза
ХАРЦИ́ЗА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з.
Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: — Ні, вже нічого з харцизою не вдію! (Мирний, II, 1954, 114);
*У порівн. Розказує кожному з плачем Мотря: — ..Свитку пропив [Чіпка], одежу всю, в одній сорочці, як харциза (Мирний, І, 1949, 264).
Словник української мови (СУМ-11)