харциза

ХАРЦИ́ЗА, и, ч., розм.

Те саме, що харци́з.

Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: – Ні, вже нічого з харцизою не вдію! (Панас Мирний);

* У порівн. Розказує кожному з плачем Мотря: – .. Свитку пропив [Чіпка], одежу всю, в одній сорочці, як харциза (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. харциза — харци́за іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. харциза — див. задерикуватий; розбійник  Словник синонімів Вусика
3. харциза — -и, ч., розм. Те саме, що харциз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. харциза — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. харциза — ХАРЦИ́ЗА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з. Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: — Ні, вже нічого з харцизою не вдію! (Мирний, II, 1954, 114); *У порівн. Розказує кожному з плачем Мотря: — ..  Словник української мови в 11 томах