харциз

ХАРЦИ́З, а, ч., розм.

Розбійник, грабіжник.

– Не звір я – людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (І. Котляревський);

[Віталій:] На попасі, тілько місяць зайшов, потемніло, саме перший сон став налягать, харцизи почали до валки підкрадатись... А ми .. як шарахнули з двадцяти рушниць, так десяток харцизів і покотилось! (І. Карпенко-Карий);

* У порівн. На сторожі Стояли Евріал і Низ; Хоть молоді були, та гожі І кріпкі, храбрі [хоробрі], як харциз (І. Котляревський);

// Уживається як лайливе слово.

Тепер він знає, хто коні бере .. А, злодію, коноводе, харцизе проклятий! Не минеш ти тепер Денисових рук!.. (Б. Грінченко);

[Бобренчиха:] Ах ти харцизе, розбишако клятий! (В. Самійленко).

Значення в інших словниках

1. харциз — харци́з іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. харциз — Розбійник, РОЗБИШАКА, ГРАБІЖНИК; харцизник, харцизяка, харциза.  Словник синонімів Караванського
3. харциз — див. бешкетник; жорстокий; задерикуватий; розбійник  Словник синонімів Вусика
4. харциз — -а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. харциз — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. харциз — ХАРЦИ́З, а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. — Не звір я — людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (Котл., І, 1952, 185); [Віталій:] На попасі, тілько місяць зайшов, потемніло, саме перший сон став налягать...  Словник української мови в 11 томах
7. харциз — Харциз, -за м. Разбойникъ, грабитель. Ме звір я — людську кров пролити і не харциз, людей щоб бити. Котл. Ен. IV. 50.  Словник української мови Грінченка