харциз —
харци́з іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
харциз —
див. бешкетник; жорстокий; задерикуватий; розбійник
Словник синонімів Вусика
харциз —
ХАРЦИ́З, а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. – Не звір я – людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (І. Котляревський); [Віталій:] На попасі, тілько місяць зайшов, потемніло, саме перший сон став налягать, харцизи почали до валки підкрадатись...
Словник української мови у 20 томах
харциз —
-а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. || Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
харциз —
РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал.
Словник синонімів української мови
харциз —
ХАРЦИ́З, а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. — Не звір я — людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (Котл., І, 1952, 185); [Віталій:] На попасі, тілько місяць зайшов, потемніло, саме перший сон став налягать...
Словник української мови в 11 томах
харциз —
Харциз, -за м. Разбойникъ, грабитель. Ме звір я — людську кров пролити і не харциз, людей щоб бити. Котл. Ен. IV. 50.
Словник української мови Грінченка