хвастливий
ХВАСТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий.
Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати (Л. Янов., І, 1959, 385);
Я на цей раз пробачив Булгакову ті хвастливі нотки, що звучали в цьому запитанні (Кулик, Записки консула, 1958, 69);
// у знач. ім. хвастли́вий, вого, ч. Той, хто любить хвастати.
Багатого з хвастливим не розпізнаєш (Укр.. присл.., 1963, 104).
Словник української мови (СУМ-11)