= хвастовитий. Багатого з хвастливим не роспізнаєш. Фр. Пр. 92.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
хвастливий —
хвастли́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
хвастливий —
див. хвалько
Словник синонімів Вусика
хвастливий —
ХВАСТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий. Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати (Л. Яновська); Я на цей раз пробачив Булгакову ті хвастливі нотки, що звучали в цьому запитанні (І. Кулик); // у знач. ім.
Словник української мови у 20 томах
хвастливий —
-а, -е. Те саме, що хвалькуватий. || у знач. ім. хвастливий, -вого, ч. Той, хто любить хвастати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хвастливий —
ХВАЛЬКУВА́ТИЙ (який любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь; який виражає хвастощі); ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, НЕСКРО́МНИЙ, ЗАДАВА́КУВАТИЙ, ХВАСТОВИ́ТИЙ, ХВАСТЛИ́ВИЙ, ФАНФАРО́НСЬКИЙ розм.
Словник синонімів української мови
хвастливий —
ХВАСТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий. Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати (Л. Янов.
Словник української мови в 11 томах